Скільки б ти не служив і в яких пи...рєзах не був, завжди знайдеться хтось, хто робив то краще за тебе. Про його подвиги скальги складають драпи, улюбленець долі, жінки хочуть від нього дітей, бо то ж справжній воїн. Найкраще місце за столом і перша чарка завжди для нього. Слухаючи, як захисник розповідає про "свою службу" ти розумієш, що тільки чудо врятувало москалів від поразки. Наш вікінг не йде на службу за контрактом, оскільки його цікавить тільки справжня війна, щоб одразу з шашкою увірватися в бій.
 Простий рай йому не світить, тільки Валгалла!
 Тож, читаючи про подвиги цього берсерка, просто віднесіться з розумінням, бо у кожного з нас є такий знайомий, який загубив своє військове щастя на дні чарки з оковитою.
 Уривок з книги:
" Що таке слава для такого воїна, як я? Слава - тобто відомість, популярність, репутація, вияв пошани. Тож, коли я прибував на будь-який підрозділ, то моя нога ще не встигала ступить на асфальт перед військовою частиною, а мене вже чекають з "червоною доріжкою".
 Виходжу я з автобуса, а мене вже начальник штабу чекає, переминається з ноги на ногу, бо то ж сам Сєрьоженька приїхав. Він одразу ж мене під ручку і з баулами повів до командира.
 Командир проводив нараду, але побачивши мою мармизу одразу припинив її. Схопив штатку і швидко почав водити по ній олівцем. Декілька хвилин він перебував у "канцелярській нірвані", після чого вдарив рукою по столу та запитав, що ж я хочу у цьому житті. 
 Я почухав чуба, та й відповів, що гроші то пил і не вартують уваги справжнього воїна. Командир подивився на мене, як батько на сина. Та запитав, чи погоджуюсь я ризикнуть своїм життям. Полковник вийшов з-за столу, потиснув руку і запропонував мені посаду - командир взводу розвідки. Я ще думав поміркувать, але він так стиснув мою руку, що я погодився.
  Я навіть не встиг познайомитись з особовим складом, як мені одразу нарізали задач. То ж не довго думаючи, я скинув баул на вільну койку, нап'ялив РПС, закурив і почмандував у КЗЗ. Нас вистроїли на плацу, начальник розвідки поставив задачу, таку, що навіть досвідчені ССОшники відмовилися від її виконання. Треба було висунутись у квадрат, де за даними аеророзвідки знаходиться "Солнцепьок".
  Я подивився на своїх бійців, кожен з них готовий був вмерти, але виконати задачу, то ж ми вийшли мовчки. Я розбив підрозділ на трійки і ми почали рух визначеним маршрутом. Йшли ми дуже довго, бо територія навколо була замінована, а ще ми могли випадково потрапити на ворожі ДРГ. Хоча це нам не завадило знищити близько двадцяти кацапів.
  Коли ж ми добрались до точки, нас чекав сюрприз. "Солнцепьок" було знищено ще до нас, тож ми вирішили зачекать з доповіддю про виконання і трошки пополювать на москалів. А то було знатне полювання.
  Ви ж мене знаєте, що я менше двадцяти кацапів з виходу не вбиваю. Тож, доки я не втолив свою спрагу вбивства, я не виходив на зв'язок з командуванням.
  - Ага.. а потім ми цього "аватара" шукали по всій частині, бо воно набухалось ще в автобусі, і як приїхало у ППД звалило нахуй, - сказав високий чоловік з татуюванням на руці..."