top of page
  • Як і обіцяє назва, дванадцять оповідань цієї збірки у підсумку утворюють химерний візерунок, окремі лінії якого переплітаються, підхоплюють одна одну і впізнають себе у взаємних відображеннях. Щоправда, візерунок цей - не зовсім рослинний, хоча й рослинний також. Але передусім він складається з історій людей. Людей із різним минулим, зруйнованим сьогоденням і невідомим майбутнім. "Ми, - каже автор, - покладаємося на пам'ять, аби залишатися собою, ми зживаємося з новим досвідом, аби приймати це життя, ми не відмовляємося від ілюзій, оскільки впевнені у власній ніжності й запеклості. Про цей час говоритимуть як про час великої жорстокості і великої сердечності. Цей час пізнаватиметься за голосами людей, які не бояться свідчити і звинувачувати, а також дякувати й освідчуватись".
  •   Століття тому "Арабески" Миколи Хвильового поклали початок формуванню міського тексту Харкова. Українського Харкова. Нехай і на численних контрастах із Хвильовим, але "Арабески" Сергія Жадана якраз є свідченням того, що текст цей не обривається, а навпаки - триває, продовжує ткатися і дозволяє без надмірного переляку вдивлятися в наступні сто років.
  •   В художньому оформленні книги та на обкладинці використані ілюстрації Сергія Жадана.
  • Уривок з книги:
  • ... Зривається вітер, стає зовсім тепло, всі підставляють обличчя сонцю: на сонці добре, хочеться стояти і не рухатися. Стояти і відчувати, як триває життя - безжально і ніжно. Але тут нас кличуть. Ми розвертаємося, вимикаємо звук на телефонах і йдемо до церкви.
  •   У церкві тісно, пахне одягом, у якому грілися коло вогню, і чоловіками, що тривалий час провели в дорозі. Багато хто справді їхав просто сюди, на церковне подвір'я, боявся запізнитися, гнав битими дорогами цілу ніч. Чоловіки, переважно військові, дещо невпевнено тиснуться ближче до виходу, про всяк випадок, ніби школярі, які забули зробити уроки і сподіваються тепер, що вчитель їх не зауважить. Більшість не зовсім знає, як себе в церкві поводити, тому про всяк випадок поводяться ввічливо. Жінок небагато, вони проходять усередину, ближче до панотця. Я відразу зауважую Діну. Дивіться, кажу своїм, Діна, встигла, приїхала. Її ще вночі привезли, відповідає хтось із наших, малого вона не взяла. Діна стоїть посеред жіночого гурту, жінки обступають її, мовби від чогось захищаючи, щось їй шепочуть, торкаються, обіймають. Панотець стоїть посеред церкви, озирає мовчазний вологий натовп, уважно приглядається, ніби хоче зрозуміти, хто тут за головного. Зрештою, повертається до Діни, підходить, щось їй довірливо й переконливо шепоче. Діна погоджується. Що їй ще лишається.
  •   Панотець сухенький, в окулярах, що роблять його аж надто інтелігентним. Коли цитує щось із Писання, можна подумати, що цитати його авторства. Теж не зовсім розуміє, як поводити себе з військовими, в яких на черевиках ще кров не відмита. Ходить довкола і пояснює їм, як дітям у музеї, що можна брати, що не можна. Час від часу скошує погляд назад, на домовину, на померлого.
  •   На померлого дивляться всі. Наче хочуть пересвідчитись, що це справді він. Той, хто давно його не бачив, може і не впізнати. Лице жовте, риси нечіткі. Так, ніби до лиця його доклав руку хтось недбалий. Волосся зачесане назад, зморшки замальовані. Руки на грудях важкі, чорні. І слід від обручки на мертвому пальці.
  •   Чоловіки дивляться на нього, як і раніше, запитливо: далі відчувають себе підлеглими, далі ставляться до нього як до командира. А жінки дивляться з жалем, себто просто як на померлого. Всі вітаються між собою, хоча багато незнайомих. Смерть якось об'єднує, смерть - вона, мов трамвай: не так важливо, як ти тут опинився, головне - де тобі виходити.
  •   Я думаю спочатку проштовхатися вперед, поближче до Діни, привітатися зі знайомими, потім зупиняюся: що робити між жінок, що їм говорити? Загалом тут мовчати потрібно, мовчати й слухати. Всі так і роблять - мовчать і слухають, поки панотець роздає свічки, вставляє їх у неслухняні чоловічі пальці, мов прилаштовує між гілок, потому починає співати, а всі далі слухають і мовчать. Озираються довкола, вишукуючи знайомих. А впізнавши когось і кивнувши головою, знову зосереджуються на голосі панотця.

Книга "Арабески", автор Сергій Жадан

280,00₴Ціна
  • Сергій Жадан

  • Black Facebook Icon
bottom of page