Збірка складається з двох частин. Перша - оповідання Людмили Охріменко. У центрі уваги більшості розповідей - життєві історії звичайних людей, які опинилися на фронті. Микола із Синельникова, який "замочив" три рашистських танки, актриса Буся, яка врятувала волонтерів із підвалу грою на гармошці-трирядці, закохана пара старшого віку з оповідання "Про головне", Людмила Петрівна з "Останньої жительки", яка нарешті може спокійно померти, а особливо - персонажі новели "Піп Іван", є яскравими образами, які не залишають читача байдужим. Майже всі оповідання гостросюжетні та динамічні, а найголовніше - щирі і відверті.
 У другій частині книги, яка написана у співавторстві з Михайлом Кащавцевим, реалізм зменшується за рахунок фантастичного елементу; втім, багато для кого з читачів поява відьми на мітлі та рака, який уміє розмовляти та ще й дає корисні поради, буде додатковим плюсом.
 Серед "Волонтерських історій" читачі різного віку та літературних уподобань знайдуть "свою історію". А хтось здогадається про кого йдеться!
 Уривок з книги :
... Буся теж стояла поруч і щось записувала на диктофон. Говорила тихенько, і тому ми не почули, що саме: чи коментувала почуте за парканом від командира спецпризначенців, чи свої враження від поїздки наговорювала, щоб не забути. Наплічник зняла і акуратненько поставила замість себе на сидіння в мікроавтобусі. Вона його так і не розкрила, і нічого з нього не дістала. Напевно, час не прийшов. А може, то у неї такий талісман громіздкий? Не зручно, звичайно ж, але не дивно. У мого друга Руслана талісманом була велика залізна труба, яка ледь вміщалася в його гігантську руку. Вона завжди лежала у багажнику або у салоні, і через неї перечіплялись усі, хто бодай один раз потрапляв до машини. Крім того, на ній білою фарбою було написано:"Смерть ворогам". Я добре розуміла, для чого Руслан возить цю трубу. Вона могла стати будь-чим за потреби: зброєю, важелем, підпоркою, древком для прапора...
 Далі наша дорога лежала до сірої зони.
 Сіра зона виявилась дійсно сірою. За всіма показниками : дерева, земля, будинки, люди і їхні душі були цього не найяскравішого кольору на землі...