- Пил доріг, іржаві бензоколонки, втомлені автобуси, старі "хрущовки"... Місто, що залишилось десь поза часом. Дивні люди, які займаються дивними справами. Абсурд - та водночас "справжність" існування... Герман повертається до містечка свого дитинства у степах Донбасу, щоб знайти зниклого брата і врятувати його бізнес. Проте реальність виявляється хиткою, майбутнє - невизначеним, а минуле викликає надто гостру ностальгію... Лірична і жорстка, соціальна і метафізична, меланхолійна і реалістична історія, сповнена безмежних просторів, спогадів, сновидь, мрій, джазу та духу справжньої дружби.
- Уривок з книги:
- ... Старий затряс головою.
- - Але якось так сталося, що справа не лише в мені і, так чи інакше, потрібно тепер усе це розгрібати. Тому що, так чи інакше, йдеться не лише про мене. Йдеться про якісь важливі речі, важливість яких я для себе, можливо, ще не до кінця розумію, але ось дивлюсь на вас, Гнате Юровичу, і відчуваю, що є в цьому щось таке, від чого не можна просто так відмовитись.
- Гнат Юрович глухо клацнув щелепами.
- - Розумію, що я вам, скоріш за все, не подобаюсь, більше того, можу зрозуміти, якщо захочу, звісно, причини цієї вашої дурнуватої, Гнате Юровичу, настороженості - я не в бізнесі, не маю досвіду, ви мене взагалі не знаєте, у мене навіть немає стажу партійної роботи, але чорт забирай, Гнате Юровичу, невже обов'язково потрібно мати партійний стаж, щоби не обісратися в критичній ситуації? Невже для цього справді потрібен партійний стаж, скажіть мені?
- - Кружку віддай, - тихо сказав на це Гнат Юрович.
- - Що? - не зрозумів я.
- - Кружку, кажу, віддай, - повторив старий.
- Я простягнув йому його посудину, він сховав її під подушку і замислено зняв окуляри.
- - Схоже, ти непоганий хлопець, - сказав перегодом. - Признаюсь чесно, я тебе недооцінював. Добре, - він діловито плеснув в долоні, і в очах його знов спалахнула запекла ленінська лукавинка. - Я допоможу тобі.
- - Дякую, - полегшено видихнув я, проте Гнат Юрович не дав мені видихнути до кінця.
- - За однієї умови, - додав він. - Зіграєш зі мною в сраклі.
- - У що? - не зрозумів я.
- - У сраклі, - повторив Гнат Юрович, задоволено спостерігаючи за моєю розгубленістю. - Ну, у городки. Улюблена гра академіка Павлова та графа Толстого. Ти як ставишся до графа Толстого?
- - Позитивно, - відповів я.
- - Ось і прекрасно. Виграєш у мене - допоможу тобі. Програєш - іди з богом і не заважай мені лікуватись.
- - А можна якось допомогти мені без сраклів? - перепитав я про всяк випадок.
- - Ні, внучку, - строго відповів Гнат Юрович. - Без сраклів - ніяк не можна." ...
Книга "Ворошиловград", автор Сергій Жадан
400,00₴Ціна
Сергій Жадан