Повна назва книги: "До Галичини. Про хасидів, гуцулів, поляків і русинів. Уявна мандрівка зниклим світом Східної Галичини та Буковини".
  "До Галичини"(Nach Galicien, 1984) - перша книга Мартіна Поллака, у якій письменник розвіює австрійський "цукровий" міф про колишню коронну землю Австро-Угорської імперії. Його уявна подорож проходить Східною Галичиною - ландшафтами скрути й нужди, де нафтові магнати та рабини-чудотворці гротескно співіснують з бідними єврейськими штетлями, де русини, поляки, румуни, гуцули, вірмени, караїми, німці, роми ледь виживають у корумпованому й неписьменному краї, де водночас твориться багатомовна культурна мозаїка та пишеться прекрасна література.
«Ця книжка вперше вийшла друком понад тридцять років тому, Орвеллівського 1984-го. Звісно, це випадковість. Але цей рік пояснює, чому я описав уявну, а не реальну подорож Галичиною, точніше Східною Галичиною й Буковиною. Подорож в історію, як то кажуть, пальцем по карті, оперту на літературні джерела, старі газети й історичні фотографії – все це було масивом матеріалу, з якого я черпав у бібліотеках та архівах. Звісно, я не мав нічого проти, щоб насправді поїхати в ті місця й подивитися, що залишилося від колишньої Галичини. Більше того, я мріяв про такий пошук слідів. Однак у 80-ті роки минулого століття австрійцеві було важко, а в моєму випадку, як з’ясувалося, навіть не-можливо отримати індивідуальний дозвіл на в’їзд до краю, про який я вирішив писати» (Мартін Поллак, із передмови до українського видання).
  Уривок з книги:
  ... Редактори щотижня виходили на барикади: проти орд жебраків, які влаштовували оргії в міському парку, проти велосипедистів, що безцеремонно ганяли рідкісними тротуарами й зіштовхували жінок і дітей у канави, проти кишенькових злодіїв і іншої наволочі, котрі на очах у поліції коїли свої темні справи, проти червоноштанних драгунів, які, навіть не вивчивши мови місцевих, вчиняли нічні бешкети та били шибки доброчесним міщанським донькам, проти "янголотвориць", які замучували невинних діток до смерті.
  18 липня 1909 р. "Kurjer Kolomyjski" писав, що поліція заарештувала "янголотворицю" Олену Анюк, жінку шахтаря Миколи А. з вулиці Банковського, вона довела до голодної смерті двох шестимісячних немовлят, двійняток, яких їй віддала мати-нелюд, котру поліція напевне незабаром знайде, і та отримає по заслузі. Тим, що злочин вивели на світло, ми завдячуємо випадку, нарікав "Kurjer Kolomyjski", а безліч інших "янголотвориць" і далі безкарно займаються цим ганебним ремеслом.
  Принадливі ж речі були серед оголошень. Ресторація готелю "Angielski" пропонувала гарячий сніданок за якихось 10 крейцерів: а ще щочетверга й неділі тут подавали флячки, потрушки по-польськи; похоронна контора братів Сивинських біля греко-католицької церкви нагадувала незаможним:"Неймовірна пропозиція! Щотижня один похорон для бідних безкоштовно!" 23 липня 1906 року в Коломиї, на плацу, гастролі відомого Буффало Білла -"найбільша дивовижа світу, не пропустіть нагоду побачити!" Лише один день!
  Грубо оформлені оголошення пробуджували зухвалі сподівання й розповідали натхненні й зворушливі історії, які, мабуть, могли конкурувати з легендами про Олексу Довбуша. Однією з найкрасивіших була історія про Анну Чілог. Вона зачіпала й серця поетів.
  На великому аркуші in folio було зображено жінку з радше міцними і присадкуватими формами і енергійним досвідченим обличчям. З голови цієї дами розпливався величезний волосяний кожух, що ваговито скочувався з плечей і кінчиками товстих сплетінь волочився по землі. То був якийсь неймовірний вибрик природи, складчастий і просторий плащ, що його наче випряли з коренів волосся, і тяжко було уявляти собі, ніби такий тягар не завдає дошкульного болю й не обезвладнює перевантажену ним голову. Однак володарка цієї краси носила її, здавалося, з гордощами, а видрукований поруч жирним шрифтом текст оповідав історію цього дива і починався так:" Я, Анна Чіллог, народилася в Карловицях у Моравії; моє волосся росло дуже погано..."
  Це була довга історія, за розвитком схожа на історію Йова. Анна Чіллог волею Божею страждала на поганий ріст волосся. Ціле містечко журилося цим її упослідженням, яке їй пробачали з огляду на бездоганне життя, хоч бути цілком безвинним воно не могло. І от наслідком палких молитов сталося так, що з її голови було знято закляття. Анна Чіллог сподобилася ласки просвітлення, отримала знаки та вказівки і приготувала цілком особливий чудодійний засіб, який подарував її голові врожайність, вона почала заростати волоссям...