top of page
  • Повість  "Репринти незакінчених чернеток" - шпигунський детектив періоду Другої світової війни про протистояння сил Головного управління імперської безпеки Третього рейху та підпільної мережі ОУН, керованою Євгеном Коновальцем, який, за задумом автора, залишився живим після невдалого замаху з боку Радянського Союзу. Основні події твору відбуваються восени 1941 року на півдні України, а точніше, в Херсоні, що вже окупований гітлерівськими військами і де починає розвертати свою діяльність одна з похідних груп  ОУН.
  •   Головними героями книги є двоє молодих чоловіків : Берндт Ланге - співробітник СД та Леонід Глотов - оунівець-підпільник. Обидва волею долі та силою певних причин опиняються у Херсоні. Кожен з них долучається до боротьби, підтримуючи власну сторону в цьому протистоянні двох антагоністичних світів. Обидва герої стараються вписатися у реалії вируючих подій, намагаючись допомогти знешкодити  ворожих агентів супротивника.
  •   Чим далі Ланге і Глотов просуваються в своїх небезпечних розслідуваннях, тим яснішим стає факт надзвичайної поінформованості як оунівців про плани німців, так і навпаки. Стає зрозумілим, що в станах обох протиборчих сторін є "кроти", які ведуть приховану шпигунську гру, видаючи себе заінших осіб. І наразі найважливішим питанням є, хто з двох героїв встигне першим розкрити свого ворога.
  • Повість  "Репринти незакінчених чернеток" , окрім пригодницько-шпигунської складової, сповнена драматичними та історичними описами, які розкривають перед читачем історичні коріння протистояння між сторонами Другої світової війни. Твір розповідає про боротьбу українських повстанців з лав ОУН проти загарбників, спираючись на реальні документи та факти.
  • Уривок з книги:
  • "... - Ну ось і добре! - посміхнувся дядько Степан.- Думаю, ви між собою порозумієтесь...
  •   З хати вибігла тітка Ганна. Вона почала жваво накривати на стіл. Якихось пару хвилин - і перед нами стояли смачні наїдки та зависочіла тонка пляшка спирту. Я, до речі, вперше бачив, щоб дядько Степан, от так зранку, збирався прикластися до випивки. 
  •   - Відтепер всім громадянам наказано встати на облік на Біржі Праці, - заговорив Іван. - Ти, Леоніде, вже вирішив, куди хочеш влаштуватися? - мені здалось, що питання було з якимось підступом. 
  •  - А куди треба? - обережно відповів я.
  •   - З завтрашнього дня, - казав Іван вкрадливим голосом, - я - інспектор відділу народної освіти при міській управі. Буду займатися укомплектуванням шкіл вчителями. Самі розумієте, справа відповідальна, потребує уваги. Адже не можна допустити, щоб серед обраних вчителів опинилися колишні працівники компартії, або такі, хто налаштований прорадянськи чи взагалі є противником усього українського. 
  •   - Крутиш, як кіт на глині, - посміхнувся старий Твердохліб. - Кажи прямо, тут всі свої.
  •  - Мені потрібен помічник, я тобі про те вже натякав. Надійний помічник, - при цій фразі Журба втупився в мене так, наче збирався пропалити дірку.
  •   - Я не дуже розуміюсь на вчительській справі. Та і взагалі... - тут я запнувся, так і не знайшовши потрібних слів.
  •   - Тобі не потрібно буде нікого навчати, - промовив Іван. - На тебе у мене трошки інші плани. Які? Побачиш згодом, - сказав так, наче я вже погодився.
  •  Старий Твердохліб плеснув мене по плечу та весело кинув:"Не бійся!"
  •  Як згодом вияснилось, моє нове призначення було обговорено зі "старшими товаришами".
  •  - Кіндрат не проти! - додав дядько Степан.
  •  - А хто взагалі такий Кіндрат? - обережно спитав я, пригадуючи того чолов'ягу, який приходив разом з Петром.
  •  Відповіді не послідувало. Дід зробив вигляд, наче не почув мого питання. Він запропонував нам поснідати, а сам тим часом налив спирту в скляні гранчаки.
  •   - Де ти таку рідкість дістав?- весело спитав Журба. - Зараз подібне ціниться дорожче за м'ясо!
  •   - Як Совєти тікали, склади залишилися відкритими. От Максим і знайшов цілий бутель цього добра. Приволік до мене, спустив до підвалу. Я згодом розлив по менших склянках. Ну, добре! Давайте за справу!
  •   - І за зустріч! - промовив Журба. - А давненько отак просто не сиділи. 
  •   - Давненько. Ну, будьмо!
  •  Ми утрьох випили та жадібно накинулись на їжу. Пити чистий спирт було, м'яко кажучи, важкувато. Горло наче наждаком протерли. Мене відразу кинуло у гарячий піт. А вуха запалали, буцімто їх чорти підсмажували на вогні.
  •   Якийсь час ми мовчки снідали, а потім розчервонілий дядько Степан завів було бесіду про відсторонені речі. Але Журба перебив діда та раптом заявив, що німці готують новий наказ.
  •   - Є надійна інформація, - казав він, - буцімто до кінця року вони почнуть вивозити нашу молодь. І поява Біржі праці - зайвий доказ тому. Так би мовити - передвісник.
  •   - Куди вивозити? - напружився я.
  •   - До себе - на заводи, фабрики, у сільськогосподарські установи. Працювати на благо Рейху! - спохмурнів Журба. - Я навіть вже плакати бачив із закликами. Мовляв, ти, німецький солдате, воюй, звільняй нас від більшовизму, а я за тебе попрацюю. Отаке!
  •  - Дурня якась! - нахмурився дядько Степан. -  Хто ж при здоровому глузді туди поїде?
  •  - Вважаєш, будуть питати про бажання? - Іван втупився у Твердохліба. - До речі, друже, в останні часи ми стаємо свідками зміни в головах українців. Мова про ставлення до окупантів.
  •   - Нумо - нумо, розповідай!
  •   - У наших рядах може початися розкол. Ситуація серйозна, як ніколи! Нацистська пропагандистська машина починає набирати обертів, просовуючи той тезис, наче німці прийшли звільнити український народ від Совєтів. І це, чорт забирай, приносить свої плоди. Вагання пронизали не тільки простих людей, дехто в наших рядах також починає сумніватися..."

Книга "Репринти незакінчених чернеток" , автор Олександр Меньшов

250,00₴Ціна
  • Олександр Меньшов

  • Black Facebook Icon
bottom of page