Уривок з книги:

... Вони не підуть, - сказав пізніше "Майклові". - Сенсу немає. Ми їх у річці всіх перемелемо. Міст треба підірвати. Вони лише кошмаритимуть, а толку мало. Треба їх крити "артою". 

 "Майкл" помовчав трохи , а потім:

- Я до "Різо".

- Добре!

 І він вийшов на вулицю, стрибнув в окоп, пробіг вздовж стіни із цифрами 1938 і зник у чорній дірі за бетонними брилами. 

 Стіна Ілліча дійсно вражала.

 Заввишки чотири або навіть п'ять поверхів. З нашої позиції складалося таке враження, ніби шість товстих квадратних колон підпирають небо. Зусібіч вони прошиті кульовими пораненнями різного калібру. Тріщини тікають угору, до опор. Стирчать цегла та блоки. На брилі, що лежала поверх усіх колон і з'єднювала їх , ніби барельєф, виднілись обшарпані цифри 1938. Викладені візерунком цегельної кладки: навіть овали дев'ятки, трійки та вісімки ідеально закручувалися.

 Опора неба. Я б назвав її так.

Основне правило: ходити обережно, бо ніколи не знаєш, що може впасти на голову.

 Знову приземлилося кілька сто двадцятих. Вони завалили укриття порожнього бліндажа, облаштованого трохи ліворуч від нашої позиції. Осколки засвистіли в повітрі. Було чутно, як вони продірявлюють сталь та застрягають у цеглі.

 - "Фінчу", про що думаєш?

Я термосив у руках сигарету, дивлячись на ящик гранат під стіною. Звів погляд на "Лео".

- Думаю, зима буде довгою...

"Ісус" усміхнувся:

- Амінь!

 Минулого тижня вони лізли з посадки. Щоночі дві-три групи. Замінували водонапірну башту й підірвали її. Підлазили майже впритул. У тупу розстрілювали. Прощупували. Хотіли обійти. "Юзя" секрети розставив, хлопці - розтяжок, до ранку кошмарики робили, половину на фарш пустили, половина втекла. Засцяли. Відступили. "Юзіку" пам'ятник тре' поставити. Він знає округу як свої п'ять пальців. Він тут ріс. Працював на цьому "Ленінському" заводі. Монумент "вождю" досі стоїть у селі й гордо дивиться убік "колорадів", простягає до них руку з кепкою...

  Гул танка, що наближався від посадки, активізував рух на наших позиціях. 

 - Де? - запитували в ефірі.

 - На одинадцяту годину.

Це наш міст. Він їде на міст.

Танчик гупнув , і снаряд зі свистом пробив колону саме під цифрою вісім. Каркас стіни посипався. Густою завісою вгору здійнявся пил. 

Ще два попаданя танка - і напис 1938 упав.

"Кроти" вкотре оживилися й почали лупити по нас з усього свого арсеналу.

- Я до мосту! - крикнув бородатий, перекинувши кілька РПГ через плече. Ці тубуси теліпалися за спиною в "Ісуса", який вискочив надвір, кількома ривками здолав метрів двісті, поки не стрибнув у дальній окоп, ближчий до мосту.

 Танчик дзижджав десь за посадкою. Зробивши кілька прицільних пострілів, він здав назад і став рухатися до річки. Ми засікли його. Рухається на десяту годину. Хлопці вилізли на дах старого цеху й налаштовували ПТКР.

 - "Без паніки" - голос "Різо" в ефірі.

Нехай під'їде ближче.

Танк повернувся, і ми побачили, як він кашлянув снарядом.

Свист - і БУ - БУ - У - УХ!!! Стіни затряслися - посипалася цегла. Я й "Лео" впали мордами в підлогу.

 "Лео" визирнув. Дим і пилюка здіймалися аж там, біля блокпоста, через який ми вчора проїздили....

Книга "Тимчасово невстановлені", автор Валерій Пузік

200,00₴Ціна
  • Валерій Пузік