"Циндао-Відень-Київ" роман кінорежисера Івана Канівця, що присвятив свою творчість висвітленню Української революції 1917-1921 рр.

 Літо 1914 року. Юний львів'янин Олександр - гість на розкішній яхті, що здійснює навколосвітню подорож. В одному з її пунктів - Циндао, німецькій колонії в Китаї, куточку раю на землі - безтурботних мандрівників заскочує світова війна.

 У вихорі "великої історії", що підхоплює Олександра, він має визначитись, ким є - лояльним громадянином імперії чи українцем. Має зрозуміти, як і для чого жити, коли навколо руйнується старий світ. Має відшукати дівчину з минулого, котра приходить до нього у снах, щоб зрозуміти, хто є його справжнім коханням.

Уривок з книги:

... Дивно було, що так і не з'явився Христоф. Ярина й пані Агнєшка були присутні, і поводили себе так як завжди. Олександру подумалось, що, скорше за все, вчорашня розмова пройшла не так, як хотів його друг. Тому одразу після їжі він вибачився та побіг у каюту до Христофа.

 Він стукав кілька разів, але ніхто не відповідав. Врешті штовхнув двері, і вони слухняно відчинилися. Христоф лежав на ліжку на животі, розкинувши руки, і не подавав ознак життя...

 "Не може бути!" - жахнувся Олександр і кинувся до друга. Та, перевернувши його, полегшено зітхнув: від юнака тхнуло алкоголем, і він просто спав. Підняти його на ноги допомогла склянка холодної води, вилита на обличчя. Пробудження було не з приємних, але, принаймні, видно було, що з другом все гаразд.

 - Боже! - видавив з себе Христоф, остаточно прийшовши до тями. - Це просто неможливо. Це жах...

- Що таке?

- Я...Я...Я... втратив все...

- Що втратив?

- Не знаю. Майбутнє, гідність, самоповагу... А я ще хотів вбити Богдана за неї!..

- Що сталось?

- Вона відмовила мені!

- Це зрозуміло, але в чому жах?

- Причина! Вона сказала, що я хороший, що я можу бути другом, але не більше, тому що я... не поляк!

- Так і сказала?

- Так! До біса поляків! Чим я гірший за поляків? Я багатий, я її кохаю... Де вона такого поляка знайде?

- Точно. Багатий поляк у Львові - це рідкість. А ще, щоб закохався...

- Не знущайся!

- Тобі відмовила дівчина, це буває майже з кожним. Чого тут розкисати? Випив трохи з горя - і все, забув! Живеш далі.

- Ні... ти не розумієш... така дівчина... хто може бути краще... у Львові, в Галіції, в усій Австро-Угорщині?

- Та повно красивих дівчат...

- Ну, от ти можеш назвати якусь кращу? Та хоча б не гіршу?

- Знаєш, друже, критеріїв багато... Дивлячись, як визначати.

- Як? Очі, губи, носик, стан, посмішка, волосся, звук сміху... і так далі.

- За цими критеріями є дівчина, значно краща за Ярину.

- Я знаю її?

- Так. Це твоя сестра. Вона красива, тендітна, чарівна. ЇЇ очі - це дзеркало світу, в якому відбивається все найпрекрасніше, що можна уявити. ЇЇ губи у посмішці - це формула щастя, а ніжний, стрункий, легкий стан - еталон того, якою має бути краса...

 Христоф зі здивуванням вислухав цей несподіваний потік поезії і пильно подивився на Олександра. Пробурмотівши щось незрозуміле, він нарешті вичавив із себе:

- Стривай, ти не жартуєш? Ти закохався?

- Я? Закохався? Ти спитав, яка дівчина красивіша за Ярину, і я зрозумів, що твоя сестра, мабуть, найпрекрасніша з тих, кого я знаю.

- Зрозуміло. Ти таки закохався. Я співчуваю.

- Чому?

- Ви не пара... це ж очевидно! Вона шукає зовсім іншого. Це буде, як у мене з Яриною. Ти хоч пропозицію не збирався робити?

- Ні...

- Добре. І не треба! Вона тобі відмовить. Буде у нас спільне горе... Давай вип'ємо, зап'ємо горе?

- Яке горе? У мене немає горя!

- Але ж Елізабет тобі відмовила?

- Я не робив пропозиції!

- Ну, то відмовить! Можна випити заздалегідь.

- Ні, друже, ти тут полежи, а я піду за сокирою.

- Навіщо??

- Маємо розібрати твою каюту. Пального бракує.

- То хай матроси розбирають...

- Вони всі зайняті. Годі, я пішов за сокирою!

 Наступну годину Олександр знов активно орудував сокирою і відносив здобич до кочегарки. Христоф валявся на ліжку, поки воно було ціле, а потім перебрався на стілець...

Книга "Циндао-Відень-Київ", автор Іван Канівець

350,00₴Ціна
  • Іван Канівець