... А  той , хто  вірив , тиснув  на  гачок - 
і  падали  чи  люди , чи  потвори.
Ні  храму. Ні  молитви. Ні  свічок.
В  серванті  трісне  склянка. Певно , горе.
 
А  той , хто  знав , платив  хмільну  ціну , 
не  гаючи  століть  на  теревені.
В  сусідську  хату  ніс  свою  війну,
мов  дикий  жар  у  задубілій  жмені.
 
А  ти  мовчав. Ти  рахував  тіла.
Радів  паскудству  ворога  зухвало.
Чи  радість  та  комусь  допомогла?
Чи  хоч  когось  від смерті  врятувала!?
 
Але  мине  доба  кривавих  жнив ,
бо  день  завжди  чекає  після  ночі.
Я  хочу , щоб  ти  жив , земляче. Жив!
Нехай  Сірко  тобі  позичить  очі.