У романі зібрані унікальні факти біографії Петра Болбочана, описані реальні перипетії на українсько-російському фронті. Вражаюча правда про внутрішню політичну боротьбу серед тогочасних українських можновладців дає змогу читачеві відчути дух епохи Визвольної війни та зрозуміти, як і чому трагічно склалося життя українського генія військової справи.
 "Болбочан: вірний присязі" це вже другий історичний роман Юрія Коцегуба про принципового і безстрашного українського полковника, який міг вигнати російських зайд та змінити долю України ще на початку ХХ ст.
Уривок з книги:
 ... Генерал Лігнау мовчки пройшовся по кімнаті. Склавши руки за спину, він спинився супроти полковника Болбочана.
 - Я згоден продовжити службу в Україні на тих умовах, що ви назвали, - озвучив своє рішення генерал.
 - Радий це чути. Сьогодні ж вас звільнять з-під арешту. Я доповім про нашу розмову уряду, а вже потім почнемо спільну організаційну роботу, - мовив Петро Болбочан.
 Справу було вирішено. Микола Письменний зауважив, як поясніло обличчя командира , коли генерал Лігнау погодився. Ад'ютант і сам розумів, що такий розвиток подій давав надію на краще, і радів не менше за свого командира.
 Здавалось, усе йде добре. Полковник Болбочан без жодного пострілу зайняв Харків, не допустив анархії в місті, зберіг державний апарат та людей, які чудово справлялися з своїми обов'язками , але інший погляд на це мала Директорія. Щойно відчувши смак влади, уряд почав диктувати свої умови. Всі ініціативи і прагнення Петра Болбочана зберегти порядок на Слобожанщині зводились нанівець. Спершу Директорія спротивилась призначенню на службу генерала Лігнау, навіть почала домагатися його арешту, потім дійшла черга до посадовців, що несли службу за гетьмана. Коли ж до Харкова дійшли чутки зі столиці про розстріли старшин новоствореним урядом, межи старшинства, яке ще не долучилося до запорожців, зчинилася паніка. Почалися ухиляння від служби у військах Директорії, втечі на Дон у Добровольчу армію. У цей же час уряд проголосив мобілізацію. Юрби добровольців потяглися до запорозького війська, але тепер бракувало старшин для муштри цього поповнення. Довелось переводити старшин із Запорозького корпусу до створюваної армії, чим послаблювалася їхня боєздатність....