Уривок з книги :
... Запевняють  вони  перед  раєцьким  урядом , що "панна цього  не  визнавала  і  на  жарт  обертала: "Не  новина  це  паннам  з юнаків  потішатися , а  тим  більше  з  удівців, а  якщо  йому  йдеться  про  ті  подарунки , що  мені  прислав , прошу , аби  були  йому  віддані. Нехай  не  бере  собі  цього  до  голови , бо  зараз  літо й  спека!" Показала  подарунки : в  пуделку  Різдво  Христове , блискучої  матерії  приблизно  лікоть і  перстеники  два. " Єлизавета  Хмелівна  свідчить , що  коли  при  ній  говорила  про  "ці  зальоти  і  прихильність пана  Грабовського" , Настуся  відповідала :"Не  моя  це  справа  за  поляка  йти".
 Далі  за  пана  Балтазара  дотепно  береться  захисник  Анастасії  Папарової: "Пан  Балтазар  вдає , нібито  музик  і  якісь  кантилени  замовляв , яких  відвідувачка  ані  не  мала  у  себе , ані  того  не  слухала , і  цього  б  батьки , як  поважні  люди , у  своєму  домі  б не  допустили ." Позивач " якщо  якийсь  раз  був  у  домі  батьків  відповідачки , то  під  приводом , що  наймав  для  краму  приміщення  внизу  і  провідував  гостей , шляхту  і  військових  депутатів , для  яких  під  час  міських  з'їздів , будучи  міським  урядником , розподіляв  у  цьому  будинку  кімнати... Бачачи  і  розуміючи  нехіть  панни  до  нього , не  міг  нічого  вдіяти , бо  сам  є  у  поважному  віці  і  має  вже  дорослі  діти. Каже ,  що  до  цього  його  спонукав  "всемогутній  Амур", але  варто  йому  було  все  зважити  тверезо".
  Тепер  пані  Папарова  разом  із  чоловіком  вимагають  від  Грабовського  сатисфакції  за  "правну  напасть"  і  повернення  коштів , витрачених  на  процес - суму  15000  злотих. Раєцький  уряд  пропонує  угоду  між  сторонами , а  коли  тії  її  відхиляють , виносять  вирок , що  Анастасія  має  "відприсягнутися", тобто  ствердити  під  присягою , що  від  Грабовського  подарунків  не  приймала , а  прийняті  повертала.
  Далі  обидві  сторони  звертаються  до  королівських  судів , але  король  Михайло  Корибут  Вишневецький  затверджує  вирок  райців. Нещасливий  роман  славетного  Балтазара , так  докладно  збережений  у  радних  актах, був  також  відображений  і  у  львівській  поезії. Безсумнівно  Балтазара  і  його  зрадницю  Настусю  має  на  увазі  Бартоломей  Зиморович , коли  оповідає  про  Бертина  і  Палахну:
Повне  село  тієї  новини,
Що  Бертин  молодий , пастир  руської  країни,
Хоче  Палахну  пошлюбити  швидко
Це  сусідам  і  друзям  добре  видко.
У  вінці  і з  музиками  він  виступає,
Італійська  скрипка  солодко  грає.
За  нею  бриньчать  цимбали дуті
Сопілки  співають , кларнети  гнуті.
Але  марні  його  сподівання , 
Нічого  не  вийде  з  його  кохання.
Шлють  Америліду  сусіди  до  нього 
Нагадати  волю  всемогутнього  Бога ,
Аби  не  чинити  погану  раду -
Видавати  за  католика  дівицю  грецького  обряду.