Уривок  з  книги:
 ... - Святі  угодники , під  ваш  захист  віддаємося .Не  призріть  молінь  наших  в  скорботах  наших , але від  усіх  небезпек  порятуйте  нас  завжди , - прошепотів  бродяга . 
 - Ну , я ж просив , не  треба  підказок , - зморщив  ніс  Фортунато. - З  тобою  і  так  все  зрозуміло , без  всяких  молитов. Я  пам'ятаю  цей  відео - урок. Ти  одягнений  в  просту  чоловічу  шенсу , лляні  шосси  і  чоловічу  камизу. Значить. Ти з  середніх  століть , десь  між... одна  тисяча  двохсотим  і  одна  тисяча  п'ятисотим  роками.
  Тепер  від  страху  гикнув  другий  хлопчисько , і  Фортунато  подивився  на  нього. 
  - А  у  тебе  треба  на  телефон  дивитися , - зауважив  Фортунато  і  примружився .- Якщо  ти  свій  телефон  все  ще  в  руках  носиш , значить  родом  десь  з  років  двохтисячних. 
 - Точно ! Телефон! - хлопчисько  в  червоній  футболці  схопився  і  дістав  з  кишені  смартфон. 
- О! - зрадів Фортунато  і  продовжив  просторікувати  , розмахуючи  руками . - Я  ж  казав ! Телефон! Розгадка  десь  близько . 
  Але  залишаються  незрозумілі  два  моменти  - де  тут  у  грі  зберігатися  , і ...  і  чому  так  гидко  смердить? 
 Хлопчисько  в  червоній  футболці  ніби  не  чув  Фортунато. Він  краєм  футболки  протер  об'єктив  фотокамери  і  увімкнув  смартфон.
 - Звісно , мене  все  лякає  і  я  дуже  боюся , - сам  собі  сказав  хлопчисько, - сам  собі  сказав  хлопчисько . Смартфон  в  його  руці  тремтів  , і  хлопчисько  ніяк  не  міг  навести  об'єктив  фотокамери , щоб  на знімок  вмістилися  і  він  , і Фортунато  , і  середньовічний  бродяга . - Але  панікувати  я  буду  пізніше . А  спочатку  я  просто  зобов'язаний  зробити селфі. Інакше , якщо  я  не  зроблю селфі , я  потім  собі  цього  ніколи  не  пробачу. 
  Фотокамера  в  телефоні  нарешті  клацнула , від  чого  хлопчисько  в  середньовічному  одязі  здригнувся  і  забурмотів  швидше:
  - Заступники  святі  і  благословенні! Захистіть  же  нас  від  усілякої  погані. 
  -  А  тепер  завантажимо  фото  в  інтернет. Це  ж  скільки  я  зберу  лайків , - хлопчисько  в  червоній  футболці  натиснув  пальцем  на  екран  телефону , трохи  почекав  і  натиснув  на  екран  ще  раз. Раптом  обличчя  хлопчиська  зблідло , плечі  безвільно  опустилися , і  весь  він  обм'як , наче  з  нього  витягли  скелет.
  - Усе . Кінець , - трагічно  вимовив  хлопчик  і  схлипнув . - Сигналу  немає. Інтернету  немає. Я  пропав.